Хвороба, спричинена вірусом Ебола — гостре інфекційне захворювання, з вираженим геморагічним синдромом у тяжкій формі, що часто має летальні наслідки.
Вірус Ебола— загальна назва для 5 видів роду Ebolavirus з родини філовірусів. Вірус було названо на честь річки Ебола (Заїр), де він вперше був виділений.
Зараження відбувається парентеральним і контактно-побутовим шляхами при тісному і тривалому контакті з хворими (напр. при догляді) через потрапляння рідин з організму хворого на ушкоджену шкіру чи слизові оболонки.
Збудники
Збудниками гарячки Ебола є 5 видів вірусів роду Ebolavirus, що належать до родини Filoviridae: Заїр, Судан, Таї Форест (раніше — Кот д’Івуар), Бундібуджо і Рестон.
У людини клінічно виразні прояви хвороби зумовлюють тільки перші 4. Великі спалахи гарячки Ебола (до 90%) спричинюють види Заїр, Судан і Бундібуджо. Вид Заїр спричинив останню найтяжчу епідемію 2014–2015 рр., що триває й досі в Західній Африці.
Шляхи передачі інфекції
Вірус передається людям від диких тварин (мавпи, летючі миші, антилопи та ін.) і поширюється серед людей – від людини до людини.
Поширення гарячки Ебола від людини людині відбувається через пошкоджені шкірні покриви або слизову оболонку з кров’ю, виділеннями або іншими рідинами організму інфікованих людей, а також через контакт з поверхнями і матеріалами (наприклад, постільними речами, одягом), що забруднені такими рідинами.
Частіше за інших на ризик інфікування наражаються медичні працівники, члени сім’ї та оточення хворого, люди, які вступають в безпосередній контакт з тілами під час похоронних ритуалів.
Ознаки та симптоми
Інкубаційний період становить від 2 до 21 днів (частіше 7-8 днів).
Хвороба починається раптово: з’являється інтенсивний головний біль, переважно в лобових чи потиличних ділянках, температура тіла підвищується до 39–40 °С, виражена сухість, дере в горлі. На 2–3-й день хвороби з’являються біль у животі, пронос, блювота. При тяжких формах на 4–5-й день хвороби розвивається макулопапульозне (кіроподібне) висипання, більш інтенсивне на нижній половині тулуба і розгинальній поверхні кінцівок, ін’єкція кон’юнктиви. Ці явища супроводжуються кровотечами з ясен, носа, появою крові у випорожненнях та блювотних масах, проносом, що викликає глибоку дегідратацію, сухістю в роті, що заважає прийому їжі та води. Смерть настає в 60–85% тяжких випадків на 7–9-й день при явищах шоку.
Перші симптоми (т.з. «суха стадія»):
- раптова поява лихоманки;
- м’язові болі;
- головний біль;
- біль у горлі.
Більш пізні симптоми (т.з. «волога стадія»):
- блювота;
- діарея;
- висипання;
- порушення функцій нирок і печінки;
- внутрішні та зовнішні кровотечі (наприклад, виділення крові з ясен, кров у випорожненнях).
Лабораторні тести виявляють низькі рівні білих кров’яних клітин і тромбоцитів із підвищеним вмістом ферментів печінки.
Ускладнення
- геморагічний шок;
- крововиливи в надниркові залози з розвитком їх гострої недостатності;
- гостра серцево-судинна недостатність;
- набряк легень;
- набряк-набухання головного мозку (ННГМ);
- зрідка гостра печінкова недостатність.
Ці ускладнення можуть стати і безпосередніми причинами смерті. Може відбуватися активація або приєднання бактеріальної інфекції переважно у вигляді сепсису через проникність кишкового бар’єру на пізніх стадіях і потрапляння у кров кишкової мікрофлори. У вагітних жінок хвороба часто ускладнюється викиднями, у чоловіків — орхітом. Прогноз загалом несприятливий, летальність серед госпіталізованих хворих 60-90 %, при внутрішньолікарняних спалахах сягає 100 %.
Лікування
Спеціального лікування хвороби, спричиненої вірусом Ебола не існує, хворих лікують симптоматично, проводять підтримуючу терапію. Лікування спрямоване на зменшення явищ інтоксикації, дегідратації, геморагічних проявів, усунення розладів гемодинаміки, боротьбу з геморагічним шоком, ННГМ, іншими проявами хвороби.
Наразі проводиться оцінка низки потенційних засобів лікування, включаючи продукти крові, імунні та лікарські терапії.
Профілактика
Захист від зараження гарячкою Ебола полягає в попередженні інфікування, включає такі заходи як:
- миття рук,
- попередження контактів із рідинами людей з підтвердженою гарячкою Ебола чи підозрою на неї,
- при догляді за хворими слід використовувати рукавички та засоби індивідуального захисту,
- після відвідування хворого та догляді за ним необхідно регулярно мити руки,
- використання знезаражених медичних інструментів,
- контакт з тваринами лише із використанням захисного одягу,
- теплова обробка продуктів тваринництва ,
- уникнення сексу з людьми, що одужали від гарячки Ебола, як мінімум протягом трьох місяців після виникнення симптомів захворювання та уникнення будь-яких контактів з фізіологічними рідинами.
Експериментальна вакцина проти вірусу Ебола продемонструвала високий профілактичний ефект щодо цього смертельного захворювання в рамках широкомасштабного випробування, проведеного в Гвінеї. Дослідження вакцини, що називається rVSV-ZEBOV, проводилося в 2015 році в рамках випробування, в якому взяли участь 11 841 осіб. Серед 5 837 осіб, які отримали вакцину, не було зареєстровано жодного випадку захворювання на гарячку Ебола через 10 або більше днів після вакцинації. У той же час серед осіб, які не отримували вакцину, через 10 або більше днів після вакцинації було зареєстровано 23 випадки захворювання.
Статистика
Країни, в яких було зафіксовано спалахи гарячки Ебола: Демократична Республіка Конго, Гана, Гвінея, Ліберія, Малі, Сьєрра-Леоне, Нігерія, Сенегал.
Ймовірність того, що громадяни ЄС, які живуть або подорожують до районів Конго, що постраждали від гарячки Ебола, зазнають захворювання, є низьким, якщо вони дотримуються відповідних запобіжних заходів. Загальний ризик занесення та подальшого поширення гарячки Ебола в ЄС дуже низький. Однак, ризик може бути усунений тільки у разі припинення передачі на місцевому рівні.
На базі української вірусологічної референс-лабораторії Центру громадського здоров’я МОЗ України можна визначити збудників Еболи, Крим-Конго геморагічної гарячки а також хантавірусної інфекції, гарячки Денге, гарячки Чикунгунья, гарячки Західного Нілу, кліщового енцефаліту.
