Про нас

У Сумах зберігають чудовий дендропарк, природа якого лікує душі містян під час війни

125 років тому, у 1990-ті, купець другої гільдії Іван Асмолов висадив обіч вулиці Троїцької в Сумах перші дерева майбутнього дендропарку, який нині названо його ім’ям. Дендропарк став перлиною садово-паркового мистецтва. Чимало жителів Сум і гостей міста знають цю частину обласного центру, що розлогими кронами розкинулася поблизу вулиці Троїцької і вабить  у будь-яку пору року. Восени — золотим шурхотом листя, що застилає алеї-стежини, взимку— урочистою непорушною сніжною білиною, навесні —кольоровими барвами клумб і насаджень, улітку — густою зеленню і розмаїтим пташиним співом, який, здається, лине з кожної гілки. Ті, хто тут буває, встигли оцінити незаперечні переваги природної оази. І годі шукати якогось іншого місця чи міста для повноцінного релаксу, бо саме тут природа особливо постаралася, щоб подарувати людям такий чарівний куточок.

Усе це навряд чи передбачав купець другої гільдії один з управителів у господарстві цукрозаводчика Івана Харитоненка, почесний громадянин міста Суми Іван Асмолов, висаджуючи перші дерева й кущі на недавно придбаній земельній ділянці, на якій невдовзі з’явився його особняк. Він любив подорожувати і з кожної поїздки неодмінно привозив саджанці або корінці рослин. Та й знайомі, добре знаючи хобі Івана Асмолова, не ламали голову, що саме йому презентувати. Ось так поволі й розростався парк, на долю якого випали важкі буревії історії.

Живий куточок. Фото надав авторСпочатку після жовтневого перевороту нові хазяї-більшовики більшість дерев вирубали, занехаяли клумби, пейзажні галявини, доріжки, а саму будівлю експропріювали, залишивши родині дві кімнати. Господар виїхав до знайомих у Харків, де працював грубником і помер у злиднях.

Згодом в особняку влаштували притулок для дітей-сиріт, санаторій, у роки Другої світової війни нацисти переобладнали приміщення під шпиталь. У вересні 1943-го місто визволили від загарбників і всю територію з будівлями передали на баланс обласного лікувально-санаторного управління.

Відродження природної перлини припадає на 1960—1970-ті роки, коли озеленювачем працювала самовіддана Надія Дубровіна. Група науковців Центрального ботанічного саду АН України запропонувала ландшафтну реконструкцію парку, яку профінансувало міське товариство охорони природи. Відтоді, як стверджують сумчани-старожили, парк почав не просто відроджуватися, а оживати і розростатися. Упродовж кількох останніх десятиріч завдяки грамотному і вдумливому підходу він став пам’яткою садово-паркового мистецтва, на його територію можуть завітати всі охочі.Чи не головна особливість дендропарку — неймовірна компактність. Він займає майже 5 гектарів, і його можна обійти по периметру за пів години. До того ж доріжки та алеї прокладено так, що всі вони переплітаються, тож легко завітати на будь-яку частину зеленої зони за кілька хвилин.

Концентрація видового складу колекції дерев, кущів, квіткових насаджень максимальна. Тут можна побачити і помилуватися сотнями представників зеленого світу з різних континентів і країн. Завдяки чотириярусному розташуванню кожен вид займає відведене йому місце. На першому ярусі господарюють майже 100 хвойних та листяних порід: кілька видів сосни, верба, дуб, гінкго дволопатеве, бархат амурський, буки, модрини, липи. Вони утворюють цілісну симетричну алею — відстань між деревами дорівнює ширині доріжки, що додає парку особливого затишку і чарівливості.

На другому ярусі — садові представники: яблуні, груші, сливи, черешні, частина яких збереглася ще із часів Асмолова. Трохи нижче — барбарис, сумахи коротковолосий і маньчжурський, кизильчак, самшит вічнозелений, бузок, якого майже 30 видів. Легко уявити аромат у травні, який переважає бензинові вихлопи автомобілів, — поряд пролягає автодорога.

А замикає ярусне дійство квіткове царство, що цвіте з ранньої весни до пізньої осені: пшінка весняна, первоцвіт, петунії, троянди, півонії, медунка лікарська та десятки інших. Клумби настільки палахкотливі, що здаються приземленими кольоровими феєрверками.

Є на території парку два невеличкі озерця, з’єднані вузенькою протокою, до яких веде окрема стежина. На жаль, останнім часом під час літньої засухи обидва висихають, а наповнюються хіба що рано навесні або ж під час злив.

А що вже казати про представників пташиного світу, які здавен уподобали парк: великий яструб, припутень, садова горлиця, голуб-синяк і голуб сизий, дятли, ластівки, сойки, повзики, зяблики — всього майже 40 видів. Пташині рулади настільки розмаїті й вишукані, що впору порівнювати з окремим злагодженим оркестром. Помітив, що на багатьох деревах висять годівнички, як і перед дуплами: на дні завжди є насіння, хлібні крихти, інший пташиний харч. Це турбота колективу обласного диспансеру радіаційного захисту населення, який поблизу на парковій ділянці. Саме його пацієнти найчастіше прогулюються доріжками дендропарку, хоч не бракує і відвідувачів-містян, які мешкають неподалік.

Утім, колектив диспансеру дбає не тільки про птахів, а про всю заповідну зону. Медики вкладають душу й серце у догляд за садово-парковою перлиною. І в цьому значна заслуга багаторічної очільниці закладу Тетяни Вітюк, яка не ділить роботу на медичну і паркову. Варто ввійти у парк, і стає зрозуміло, що тут є господарі. Клумби, мов під шнурочок, дерева обкопано, доглянуто, на алеях і доріжках чистота й порядок, лавочки сяють свіжою фарбою. Як справедливо вважає Тетяна Вітюк, природа теж здатна лікувати, додавати здоров’я. Тому тут прагнуть, щоб хворим допомагали не тільки ліки, а й цілюща аура дендропарку. На переконання медиків і пацієнтів, саме так і є.