ІВАН ОЛЕКСАНДРОВИЧ АСМОЛОВ
(1850-1918)
Іван Олександрович Асмолов – купець 2-ї гільдії, був виходцем із Низів, за походженням – простим селянином.
Назбиравши грошенят, потроху спромігся на маленьке виробниче підприємство – заводик на хуторі Тополя під Сумами. Виготовляв спеціальне кістяне борошно, яке постачав на цукроварні: воно було необхідне для технологічного процесу.
Пізніше І.О.Асмолов свою діяльність переніс на цегельну промисловість. Цегла з клеймом Асмолова здобула визнання у всій Росії. Він поставляв цеглу на будівництво залізниці Суми-Бєлгород. Цегла, виготовлена робітниками його заводу, була високої якості. Цеглу з ініціалами “І. А.” називали “залізняк”.
Не гребував купець й іншими прибутками. Був управителем, радником у сина Івана Герасимовича Харитоненко, Павла Івановича Харитоненко, та директором- розпорядником Янківського цукрозаводу.
На початку XX ст. Іван Олександрович мав у місті Суми та Сумському повіті власні землі, ліси, будинки, цегляний завод, водяний млин, тваринницькі ферми та орендував цукрові заводи.
І.О.Асмолов не був обмеженою людиною, цікавився досягненнями науки й техніки, захоплювався навколишнім світом, старовиною, особливо нумізматикою. Із вчених поважав археологів.
Його хоббі був дендропарк на вул.Троїцькій, де він зібрав багато рідкісних рослин. У кінці XIX ст. дендропарк з садибою Асмолових починався біля Троїцької церкви й простягався до Лучанських земель родини Харитоненків, на яких був побудований Павлівський рафінадний завод.
І.О. Асмолов, разом з дружиною Марією Феоктистівною Лащенковою, займалися благодійністю, особливо допомогали сумській бідноті і були членами «Товариства піклування про бідних».
І.О. Асмолов був почесним громадянином м.Суми. Брав участь у місцевому самоврядуванні: був членом Сумської міської думи кілька термінів, членом міської управи, що зобов’язувано його до участі у засіданнях педагогічної ради Сумського реального училища, а також членом почесної ради 1-ї жіночої гімназії.
Дружина І.Асмолова, Марія Феоктистівна Лащенкова, була головою ради в товаристві опіки бідних.
Своїх дітей у них не було. Прийомна донька Таїсія закінчила гімназію, гарно малювала і співала.
Вдома у Миколи Миколайовича Лащенко до недавна зберігався портрет із зображенням Мадонни з дитиною, малюнок Taї.
Таїсія хворіла на туберкульоз і часто лікувалась у Давосі (Швейцарія).
Після революції в будинку Асмолових мешкав один з партійних активістів. Асмоловим залишили 2 кімнати.
Потім І.О.Асмолов поїхав у місто Харків, де мешкав у знайомих родини, працював істопником, помер в бідності.
Починаючи з 1919 року, особняк, господарські будівлі та парк перетворили в притулок для дітей-сиріт.
В теперішній час на території частини уцілівшого колишнього дендропарку знаходиться медичний заклад, який надає спеціалізовану допомогу контингенту осіб, постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, а також запрошує на обслуговування населення м.Суми та області, укладення декларацій із сімейними лікарями.
